Krasnograd.org.ua

История города

I. БЛЬОВСЬКА ФОРТЕЦЯ - ЦЕНТР
II. КОСТЯНТИНОГРАДСЬКИЙ ПОВТ
1. Соцально-економчний розвиток з 1801 до 1900 року.
2. Под напередодн в роки революц 1905-1907 рк
3. Костянтиноградщина в роки столипнсько аграрно реформи нового революцйного пднесення
4. Встановлення Радянсько влади в повт
5. Повт в перод непу
III. КРАСНОГРАДСЬКИЙ ОКРУГ
V. КРАСНОГРАДСЬКИЙ РАЙОН ПОЛТАВСЬКОГО ОКРУГУ
V. КРАСНОГРАДСЬКНЙ РАЙОН ХАРКВСЬКО ОБЛАСТ
VI. РОКИ СУВОРИХ ВИПРОБУВАНЬ
V. ОКРИЛЕН ПЕРЕМОГОЮ
VIII. СОЦАЛЬНО-ЕКОНОМЧНИЙ РОЗВИТОК КРАСНОГРАДЩИНИ В 60- - 80- РОКИ
IX. НА ШЛЯХУ ДО СУВЕРЕННО НЕЗАЛЕЖНО УКРАНИ

VIII. СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК КРАСНОГРАДЩИНИ В 60-і - 80-і РОКИ

У квітні 1962 року в сільських районах країни створені територіальні виробничі колгоспно-радгоспні управління.

Красноградське територіальне виробниче колгоспно-радгоспне управління об'єднало 68 колгоспів і 4 радгоспи Красноградського, Зачепилівського і Кегичівського районів. Начальником виробничого управління був призначений перший секретар Красноградського райкому партії С. В. Луценко, парторгом обкому партії- перший секретар Кегичівського РККПУ М. Т. Мариненко.

Районна газета „Зоря" стала органом Харківського обкому КП України та обласної Ради депутатів трудящих при Красноградському територіальному виробничому управлінні. Перший номер під назвою „Комуністичним шляхом" вийшов 4 травня 1962 року.

В листопаді 1962 року вийшла постанова Пленуму ЦК КПРС „Про розвиток економіки СРСР і перебудову партійного керівництва народним господарством". В цій постанові говорилося про утворення двох самостійних партійних організацій за виробничим принципом.

25 грудня 1962 року відбулася перша партійна конференція Красноградської зональної промислової партійної організації. Секретарем парткому обраний М. І. Сенчук, заступниками П. М. Шевченко та Т. І. Захожай. Промислова партійна організація об'єднала 47 первинних парторганізацій промислових підприємств: 4 Зачепилівського, 5 Нововодолазького, 8 Валківського і ЗО парторганізацій Красноградського району.

З січня 1963 року відбувся пленум новообраного партійного комітету Красноградського виробничого колгоспно-радгоспного управління. На пленумі секретарем парткому обраний М. Т. Мариненко, заступниками М. Н. Оніщенко, та І.І. Зозуля.

Ця перебудова управління народним господарством бажаних результатів не дала. Щоб у цьому переконатись досить назвати один факт: у 1963 році середня урожайність зернових по Красноградському колгоспно-радгоспному управлінні знизилась до 10,4 центнера з гектара, що нижче ніж у 1940 році. Хоч погодні умови в той рік були не з гірших. Учнівська бригада Петрівської СШ в 1963 році виростила на площі 17 гектарів по 53,4 центнери зерна.

В листопаді 1964 року Пленум ЦК КПРС прийняв постанову „Про об'єднання промислових і сільських обласних партійних організацій". 12 січня 1965 року відбулася XX партійна конференція, на якій відбулося об'єднання зональної промислової партійної організації та партійної організації територіального виробничого колгоспно-радгоспного управління в єдину територіальну партійну організацію Красноградського району.

Наприкінці 50-х років красноградські промислові артілі встановили нове виробниче устаткування, розширили асортимент товарів, що вироблялись в цехах артілей, значно підвищили продуктивність праці і якість продукції. До керівництва прийшли висококваліфіковані дипломовані спеціалісти О. І. Кучерява (промартіль „Перемога"), М. і. Мерзлікін (промартіль „Ударник"). У 1960 році промартілі „Перемога", та „Ударник" одержали статус фабрик, артіль „Вогнетри-вал" статус завода.

У 1965 році створено Красноградський район електромереж. З першого дня протягом п'ятнадцяти років його начальником працював енергійний, досвідчений інженер І. П. Дарченко. Шістдесяті роки в житті Красноградщини стали роками суцільної електрифікації. Всі колгоспи і радгоспи, підключені до державних електричних мереж, одержали якісну і дешеву електроенергію. У 1969 році в колгоспах і радгоспах району працювало 1318 електродвигунів, було проведено 400 кілометрів електромережі. Стабільно стали працювати електродвигуни та електричні прилади на промислових підприємствах міста. Яскравіше горіли лампочки Ілліча в квартирах красноградців.

Радісна звістка прилетіла на Красноградщину весною 1966 року: телеграма-молнія Харківського обкому партії та облвиконкому повідомляла, що завідуючій СТО ім. Кірова Марії Петрівні Мацегоровій присвоєно високе звання Героя Соціалістичної Праці.

Не тільки дорослі колгоспники, а й діти с. Хрестище зійшлися на мітинг вшанування знатної землячки. Мітинг відкрив голова виконкому Красноградської районної Ради депутатів трудящих М. Н. Онищенко. Він сердечно поздоровив героїню і вручив їй настінний годинник. Від імені правління колгоспу тепло поздоровив Марію Петрівну і вручив золотого наручного годинника Андрій Іванович Ґонтар. Сердечну подяку партії і уряду висловила у своєму виступі Марія Петрівна. Багато добрих слів сказала Марія Петрівна в адресу своїх подруг, з якими разом працювала на фермі. Присвоєння звання завідуючій фермою було водночас і високою оцінкою праці всього колективу. Тут же на мітингу були вручені цінні подарунки свинаркам Ганні Мефодіївні Видюк, Вірі Павлівні Іванченко, Анастасії Федорівні Ричик, Ніні Павлівні Волошиній.

Тоді на мітингу ще ніхто не знав, що тим же указом Президії Верховної Ради СРСР, яким Марії Петрівні присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці, Ганну Мефодіївну Видюк нагороджено найвищою нагородою - орденом Леніна, а голову колгоспу Андрія Івановича Гонтаря - орденом Трудового Червоного Прапора.

Газета з цим указом прийшла пізніше. Стало відомо, що 22 трудівників тваринництва району нагороджено орденом „Знак Пошани", 24 - медаллю „За трудову доблесть", 22 - медаллю „За трудову відзнаку".

За кожним орденом і медаллю лежать позаду десятки років звитяжної праці. 21 рік йшла до Золотої зірки через труднощі й незгоди, через трудові дні і безсонні ночі біля свиноматок Марія Петрівна Мацегорова.

Всією душею любили хрестищани землю, а земля прославляла їх високими урожаями. Тут народився, виріс і здобув собі трудову славу кавалер двох орденів Леніна М. П. Чернуха. Як прославлений хлібороб, він обирався депутатом Верховної Ради України.

В грудні 1966 року указом Президії Верховної Ради УРСР з Красноградського виділені в самостійні райони Зачепилівський і Кегичівський.

Значних успіхів досягли трудящі району, зустрічаючи 50-річчя Радянської влади. Сімдесят трьох трудівників Красноградщини нагороджено орденами. Серед них орденом Леніна - бригадира будівельників міжколгоспбуду А. 3. Васильєва, бригадира тракторної бригади колгоспу „12-річчя Жовтня" І. Т. Домнича, ланкову колгоспу „Червона Україна" О. і. Коваленко, доярку колгоспу „40 лет Октября" Т. і. Мужевську, агронома колгоспу „Українка" П. М. Чернуху.

Орденом Жовтневої революції - начальника Балківського підприємства хлібопродуктів Г. О. Бейника, голову колгоспу „40 лет Октября" П. X. Бідненка, голову колгоспу „Українка" С. В. Дикого, завідуючого С.Т.Ф. колгоспу „Зоря комунізму" і. П. Межерицького, голову колгоспу „Серп і молот" В. А. Миронова, голову колгоспу „Червоний партизан" І. М. Сідащенка та директора відгодівельного радгоспу В. Ф. Тарана. Тридцять шість чоловік нагороджено медалями „За трудову доблесть" та „За трудову відзнаку".

У 60-і роки на Красноградщині відкриті підземні кладові голубого палива. Обладнати газопромисли і налагодити їх роботу допомагали спеціалісти багатьох союзних республік і Народної Республіки Болгарії. Хрестищеиське газове родовище по своїх запасах друге на Україні. Перший потужний фонтан газу на західно-хестищенській площі вдарив у червні 1968 року. У грудні 1970 року природний газ прийшов у Красноград.

Хрестищенське родовище у 1971 році дало газу стільки, скільки в 1940 році його одержувала вся наша країна. На кінець 9-ї п'ятирічки планувалось дати народному господарству 6 мільярдів 700 мільйонів кубометрів газу. План був перевиконаний.

У 1971 році за обгрунтування пошуків і розвідування нафтових і газових родовищ у районі Дніпровсько-донецької западини головний геолог експедиції глибокого буріння Д. Є. Недзельський був удостоєний Державної премії УРСР.

У 1975 році за дострокове виконання плану 9-ї п'ятирічки Красноградська нафтогазорозвідувальна експедиція була нагороджена Червоним прапором ЦК КПРС, Ради Міністрів СРСР, Президії Верховної Ради СРСР, ВЦРПС та ЦК ВЛКСМ і Пам'ятним знаком „За трудову доблесть у дев'ятій п'ятирічці".

У зв'язку з появою Красноградської нафтогазорозвідувальної експедиції глибокого буріння та Хрестищенського газопромислу в місті зростає кількість населення: в 1977 році в Краснограді проживало 20 тисяч чоловік, проти 15,5 в 1967 році. Активно здійснювалось промислове будівництво.

У 60-70-і роки збудовані і стали в ряд працюючих м'ясокомбінат, хлібозавод, комбікормовий завод, побутовий комбінат, комбінат комунальних підприємств, міжколгоспний комбінат комунального господарства, полігон залізобетонних виробів, меблева і хутрова фабрики, радіоцех і цех фабрики „Україна" та інші. Тільки за роки 9-ї п'ятирічки в районі введено в дію 50 промислових підприємств. У цій п'ятирічці вироблено промислової продукції на суму 244 мільйони карбованців, що на 125 мільйонів більше, ніж у попередній п'ятирічці. Завдяки запровадженню нових технологій і техніки продуктивність праці в промисловості району виросле на 46 процентів, у порівнянні з 8-ю п'ятирічкою.

Чимало зроблено в 60-70-і роки в соціально-культурному будівництві. До послуг жителів міста - два Будинки культури, два кінотеатри, народні музеї, центральна районна, міська, дитяча та 12 профспілкових бібліотек, які нараховують більше 300 тисяч томів.

За рахунок колгоспних коштів збудовано 5 сільських Будинків культури, 4 музеї історії села, в селах району збудовані торговельні центри, їдальні, готелі, дитячі садки, лазні.

Завдяки новозбудованому телеретранслятору трудящі Красноградщини мають змогу дивитися телепередачі по трьох програмах.

Місто Красноград гарно сплановане. Якщо дивитися на нього з висота літака, то воно нагадує велику шахову дошку. Квартали і вулиці міста утопають в зелені садів і дерев.

У третьому кварталі, від центра міста, знаходиться музейний комплекс: будинок краєзнавчого музею з картинною галереєю, експозиція народної архітектури та побуту. Музей вже відзначив свій золотий ювілей, але до недавніх пір він був карликовим.

У 1979 році уродженець Красноградщини Г. А. Гончаренко порушив клопотання про повернення до Краснограда творів художника-етнографа Порфирін Денисовича Мартиновича і відродження картинної галереї, яка була заснована у 1922 році, а у 1929 році вивезена на тимчасову виставку у Харківський художній музей.

Знайдені в інституті етнографії академії наук України документи ясно стверджують, що Порфирій Денисович своїх творів Харківському художньому музею не дарував.

Після річної кропіткої переписки з багатьма відомствами, Міністром культури УРСР С. Д. Безклубенком був підписаний наказ про передачу 20 творів образотворчого мистецтва П. Д. Мартиновича з Харківського художнього музею в Красноградський краєзнавчий. Десяток робіт із серії „Ленінські місця в Швейцарії" подарував музею уродженець Краснограда художник А. Т, Домнич. Художні твори появилися, а експонувати іх не було де.

В день відкриття ХХVІ з'їзду КПРС, 23 лютого 1981 року, голова виконкому Красноградської районної Ради народних депутатів Г. С. Матюшенко поклав перший камінь у фундамент приміщення під картинну галерею. Будівництво велося дуже повільно. Тільки тоді, коли над будівництвом взяв шефство секретар райкому партії В. І. Красюк, будівництво повелося інтенсивно.

Велику роботу по комплектуванню фондів і виготовленню меблів для картинної галереї виконав А. Т. Домнич. У створенні експозиції значну допомогу надали художники Залімський М. В., Скринник В. В., Ткаченко М. О., Швець В. С., Брюх В. Е. і весь колектив художньої майстерні.

В будівництві і обладнанні картинної галереї брали участь багато промислових підприємств і організацій міста. Справедливо буде сказано, що вона була народною будовою. Експозиція художнього відділу розміщена у 26 залах площею біля двох тисяч квадратних метрів. Вона стала центром художнього та естетичного виховання трудящих Красноградщини і сусідніх районів.

Коли стало відомо про створення картинної галереї - почали надходити в музей подарунки. Подарували музею свої твори земляки; Кишко В. Ф., Фоменко М. П., Скотар П. 0„ Скринник В. В., Ткаченко М. 0., Височин О. Н„ Брюх В. Є., Красюк В. і. Сімдесят робіт академічного художника Федотова М. О. подарував музею Гончаренко Г. А.

Пізніше подарували свої художні твори Красноградському музею харківські художники Лапін В. І., Ганоцький В. Л., Чаус В. М., Ковтун В. І., Сидоренко В. Д„ Томенко та інші.

Експонуються в музеї подарунки майстрів прикладного мистецтва Рубанов-ської С. 0., Вапс М. Я., Таранової Н. К., Л. О. Брегеля.

За останні роки розширилась у місті мережа навчальних закладів. У грудні 1981 року закінчено будівництво нового корпусу середньої школи № 2. Це чудовий подарунок дітям:

просторі класні кімнати, лабораторії, спортивний і актовий зали, харчоблок. Приміщення школи відповідає педагогічним вимогам, з естетичним смаком оформлене. Під керівництвом досвідченого вчителя директора Ф. 3. Чміля та завуча школи заслуженого учителя УРСР Ю. Г. Островерхової колектив учителів втілює в життя нові методи роботи.

Застосовуючи нові форми і методи навчально-виховної роботи 517 вчителів 11-и середніх, 12-и восьмирічних і 2-х початкових шкіл району використовують досвід передових учителів країни та своїх земляків заслужених учителів УРСР Г. М. Якуніної, М. К. Редька, О. і. Кацович; лауреатів премії імені А. С. Макаренка, О. Л. Білухи, В. і. Рябокінь; вчителів орденоносців М. С. Мартишевської, Л. Ф. Чміль, 1. О. Мокляк, Д. А. Тимченка, С. І. Мотуренко;' відмінників народної освіти В. П. Литовченка, В. Т. Терещенка, Н. М. Пінської, В. П. Хабенко та інших майстрів педагогічної освіти,

З усіх областей України приїздять до Краснограда юнаки й дівчата, щоб одержати різні спеціальності. В місті є технікум і три училища. Технікум механізації сільського господарства імені Героя Радянського Союзу Ф. Я. Тимошенка - один із кращих сільськогосподарських тєхнікум.в у республіці. Він готує бухгалтерів, механіків і електриків сільськогосподарського виробництва.

За 70 років існування (заснований у 1922 році) учбовий заклад дав країні біля 21 тисяч спеціалістів. У технікумі щорічно навчається біля тисячі учнів на денному і більше 300 учнів на заочному відділенні. Під керівництвом досвідченого педагога і організатора Л. Г. Тараненка навчальний процес здійснюють 73 викладачі і 28 майстрів виробничого навчання та лаборантів. Заслуженим авторитетом користуються в колективі висококваліфіковані досвідчені викладачі А. П. Піддубний, О. М. Піддубиа, Л. Г. Сенченко, П. І. Ільченко, П. Я. Днчеико. Л. О. Ємець, В. М. Лебідь, В. 0. Устименко, Л. Н. Шкуть, Ю. 0. Чекунков. Довго і плідно працювали в технікумі педагоги Є. С. Соляник, Т. П. Коваль, П. А. Безкровний, С. О. Бондаренко, В. Д. Шовкова.

Технікум має три 5-поверхових гуртожитки, в яких знаходиться місце і для учнів-заочників на період консультацій та навчально-екзаменаційних сесій. В гуртожитках працює 16 вихователів, розвивається учнівське самообслуговування.

У 1983 році, після майже тридцятирічної перерви, відновило роботу Красноградське педагогічне училище, в якому навчається більше тисячі студентів. Училищу передано приміщення колишньої школи-інтернату.

Понад 3-м тисячам спеціалістів дало путівку в життя Красноградське медичне училище, засноване 1932 року. В його стінах навчаються щорічно біля 500 майбутніх фельдшерів, медсестер і акушерів. В колективі викладачів працюють відмінники народної освіти УРСР О. Л. Шипшина, Л. В. Чабанова; відмінники охорони здоров'я - О. Д. Мужевська, Г. І. Кузнякова, 3. П. Прошина, О. М. Трусова, А. Я. Кирильчук; відмінник середньої спеціальної освіти В. П. Попова.

У Красноградському професійно-технічному училищі більше 500 учнів оволодівають різними спеціальностями для системи облагробуду.

Значний вклад у науку внесли уродженці Красноградщини учені старшого покоління медик-епідеміолог, академік Академії Наук УРСР О. В. Корчак-Чепурківський, дослідник в галузі автоматики і телемеханіки, член-кореспондент Академії Наук УРСР В. М. Михайловський, український радянський стоматолог, заслужений діяч науки УРСР професор О. М. Гофунг, доктор фізико-математичних наук А. Ф. Кованько.

Працюють і вносять свій вклад у науку доктора наук М. П. Панченко, М. В. Черненко, Є. Г. Дубенко, В. М. Хворостинка, Г. М. Удовиченко (один з перекладачів на українську мову „Капіталу" К. Маркса), В. В. Петренко, В. і. Танцюра, кандидат історичних наук, доцент, проректор по навчальній частині Харківського державного університету Є. П. Пугач, поет і літературний критик, кандидат філологічних наук К. X. Балабуха.

В останні роки значно покращало медичне обслуговування жителів міста і району. В рік 50-річчя Жовтня здано в експлуатацію триповерховий будинок районної поліклініки. У 1974 році збудовано чотириповерхове приміщення центральної районної лікарні на 200 ліжок. А в листопаді 1986 року завершено будівництво ще одного лікувального корпусу районної лікарні на 120 ліжок, з добре обладнаними кабінетами і лабораторіями. На охороні здоров'я трудящих району 126 лікарів та 457 медпрацівників середньої ланки. Серед них заслужені лікарі УРСР А. А. Мізгер і Ю. П. Проший, кавалер ордена Трудового Червоного Прапора, терапевт Є. П. Черевань, заслужений працівник охорони здоров'я УРСР фельдшер І. Н. Явтушенко, досвідчений лікар невропатолог С. А. Гладков, терапевт 0. і. Пархоменко, фельдшер М. М. Батієвський.

Є в Краснограді чудовий стадіон „Ювілейний", на якому проводяться навіть всесоюзні спортивні змагання. Фізкультурою і спортом можна займатися влітку і взимку у добре обладнаному спортзалі. Корисно для здоров'я провести вільний час у міських парках відпочинку, їх у Краснограді три. У парку імені 60-річчя ВЛКСМ працює літній кінотеатр „Юність", майданчики літніх атракціонів і танцювальний. В кінотеатрі інколи демонструються кінофільми уродженця Красноградщини кінорежисера Ю. П. Чорного.

Трудящі району завжди з радістю зустрічають, а ледарі та п'яниці бояться агітаційно-художньої бригади Красноградського районного Будинку культури „Колос". Агітбригаді присвоєно почесне звання народної. В дні святкування 40-річчя Великої Перемоги вона стала лауреатом Всесоюзного фестивалю самодіяльної народної творчості, їй присвоєно звання зразково-показової. Керівник агітаційно-художньої бригади „Колос" С. В. Ковальова нагороджена медаллю „За трудову відзнаку" та Знаком Міністерства культури СРСР „За досягнення в розвитку художньої самодіяльної творчості".

Закладам культури, промисловим та сільськогосподарським підприємствам для ефективної роботи необхідна реклама, їм на допомогу приходить Красноградська друкарня, яка у 1983 році справила новосілля у новому сучасному приміщенні. Друкарня має цехи: машинного і ручного набору, друкарський, палітурний, фотомеханічний, фотополімерний, гартоплавильний. Колектив друкарні друкує газети для п'яти районів, освоїв випуск книжково-журнальної продукції. Красноградська міжрайонна друкарня є однією з кращих на Україні. Багато творчого пошуку та енергії у спорудження нового приміщення, обладнання виробничих цехів та організацію праці поклав її невтомний колишній директор Ю. І. Івахненко.